Герої вмирають, але пам’ять про них житиме вічно.

Гудименко Василь Миколайович працював трактористом в комунальному підприємстві «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району» м. Києва. З перших днів активної фази російської збройної агресії проти України, був мобілізований та на посаді стрільця 4 стрілецької роти брав участь у бойових діях в Київській та Сумській області, проявляючи самовіддану небайдужість, патріотизм, високу громадянську позицію та героїзм. Герой загинув 1 січня 2023 року поблизу м. Конотоп Сумської області. Нагороджений посмертно медаллю «Честь. Слава. Держава».

Голумбйовський Віктор Павлович працював ремонтником штучних споруд в комунальному підприємстві по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст». В лютому 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України, у складі 30-тої окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького на посаді стрільця-снайпера. Самовіддано брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України на території Донецької області. Герой загинув 8 березня 2022 року в Бахмутському районі Донецької області. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений посмертно орденом За мужність III ступеня, медаллю «Честь. Слава. Держава».

Шльонкін Олег Олегович працював асфальтобетонником в КП ШЕУ Оболонського району м.Києва. З березня місяця 2022 року брав участь у відсічі збройної агресії російської федерації проти України на території Донецької області у складі 23-го окремого стрілецького батальйону. Герой загинув під час виконання бойового завдання у вересні місяця 2022 року на околиці села Шахтарське, Волноваського району, Донецької області. Нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «Честь. Слава. Держава».

Хахуда Сергій Миколайович працював асфальтобетонником в комунальному підприємстві «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва. З 2015 року Герой брав участь в Антитерористичній операції на захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Був учасником проведення операції в містах Слов’янськ, Авдіївка Донецької області. З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України став на відсіч збройної агресії. Герой загинув під час виконання бойового завдання у вересні місяці 2022 року на околиці села Яцьківка, Краматорського району, Донецької області. Нагороджений посмертно медаллю «Честь. Слава. Держава».

Юрченко Дмитро Сергійович працював трактористом в комунальному підприємстві «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» м. Києва. В перший день повномасштабного вторгнення, не вагаючись, добровільно пішов до військомату аби стати на захист суверенітету нашої держави. Спочатку боронив північні рубежі країни, а згодом пройшов найгарячіші точки, зокрема Бахмут. Вірний військовій присязі, під час виконання бойового завдання у липні місяці 2023 року поблизу села Степове на Запорізькому напрямку Герой загинув у бою з окупантами.

Вапняр Олександр Васильович провідний інженер технічного відділу КП "Київавтошляхміст". В січні 2015 році постав на захист незалежності, суверенітету, цілісності України. Був командиром взводу 72 окремої механізованої бригади. Олександр Вапняр загинув 17 вересня 2015 р. під час розмінування лісосмуги на околиці села Старогнатівка (Волноваський район, Донецька область), в результаті підриву на міні. Нагороджений посмертно орденом Богдана Хмельницького III ступеня. У місті Гнівань на фасаді навчально-виховного комплексу, де навчався Олександр, та на підприємстві по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» йому встановлено меморіальну дошку, в пам’ять про подвиг Героя. Ім'ям Олександра Вапняра названо вулицю в місті Гнівань. Олександр, писав вірші… ось один з них:

«А я живу на Україні, це моя рідная земля.

Там небо чисте і блакитне, там змалечку знаходжусь я.

Тут люди, добрі й не байдужі, і золота у нас земля.

Але одне в країні лихо-це клята Путінська війна.

Він Крим наш хоче приєднати, Донбас у нас силоміць взяти і до Росії все віддати.

Але не зможе він цього утнути, допоки ми одна сім'я.

Допоки гинуть наші хлопці за нашу віру і життя, за нашу неньку Україну

За наш старий козацький дух, за мирне небо над землею ми будем битись й не здамось...»